Еволюція рослинного світу

Перші рослини – водорості. Родоначальниками рослинного світу є нижчі рослини – водорості. Вони ведуть початок від найдавніших прокаріотів – ціанобактерій. У своєму розвитку водорості пройшли ускладнення від одноклітинності через колоніальність до багатоклітинності. В їхньому життєвому циклі намітився поділ на два покоління: безстатеве (спорофіт) і статеве (гаметофіт). 
Багатоклітинні водорості в ході еволюції досягли великих розмірів, але залишилися назавжди пов’язаними з водою. Пристосування водоростей до життя у воді виражається і в появі у них різноманітних пігментів, за допомогою яких здійснюється фотосинтез. 

Вихід на сушу. Перші спорові рослини. Вихід рослин на суходіл став великим ароморфозом у розвитку життя на Землі. Він був підготовлений всім попереднім ходом органічної та неорганічної еволюції: грунтоутворення, накопиченням в атмосфері молекулярного кисню і формуванням озонового екрану, дифференцировкой клітин і появою тканин. 
Перші наземні рослини – риніофіти – не мали виразного поділу на корені, стебла і листя і займали проміжне положення між водоростями і наземними рослинами.В життєвому циклі перших наземних рослин став переважати спорофіт. 

Друга еволюційна гілка – мохи – виявилася менш пристосованої до життя на суші і, на думку більшості вчених, є тупиковою. 
Папоротеподібні. Вихід перших судинних рослин на сушу і ускладнення будови їх органів, які стали спеціалізуватися по виконуваних функціях, призвели до утворення вищих спорових рослин – папоротеподібних: плаунів, хвощів і папоротей. 
Паралельно з ускладненням будови і функцій вегетативних органів еволюціонував і процес розмноження. В життєвому циклі папоротеподібних став переважати спорофіт. Гаметофіт редукувався до невеликої пластинки – заростка. Цей ароморфоз мав визначальне значення для еволюції рослинного світу на Землі. 
Насіннєві рослини. Одним з найважливіших етапів в еволюції рослин вважається поява насінних папоротей. Так з’явилися справжні насінні рослини – голонасінні, у яких жіночі гаметофіту представлені архегоніями з яйцеклітинами, а чоловічі – пилковими зернами. 

У покритонасінних (квіткових) рослин до цього додалося ще два ароморфози. Перший полягав у появі та розвитку квітки – спеціалізованого генеративного пагона, що утворює мега- і мікроспори. У ході еволюції квітка стає пристосуванням до запилення і запліднення, яке підвищує можливості для перехресного запилення і, відповідно, комбінативної мінливості. Інший ароморфоз полягав у формуванні навколо насіння оболонок і розвитку плоду – органу, що забезпечив захист насіння та їх розповсюдження. Крім ароморфозів, покритонасінні рослини в ході еволюції стали розвиватися і шляхом ідіоадаптації. Наприклад, їх квітки виявилися пристосовані до різних способів запилення, а плоди та насіння – до різних способів поширення. Крім того, більшість покритонасінних, за винятком виростають в тропічних областях, стали листопадними рослинами. Вчені пов’язують це явище з пристосуванням до сезонних змін клімату. Всі ці особливості дозволили покритонасінних зайняти панівне становище в рослинному покриві Землі.